ПсевдоКультура

Сьогодні в мене був на диво інформативний день. Інформативний не тому, що сприйняла велику кількість інформації, а, швидше, тому, що видала багато :). Інформаційний потік також буває різним — як у цьому випадку — внутрішнім (сприйняття) і направленим назовні, в протилежному напрямку. Буває він емоційним, чуттєвим, візуальним, словесним, тактильним… В процесі обміну такими потоками формуються думки, набираючи вербальної форми, матеріалізуючись...

Під час цікавої розмови на чотирьох людей на трьох мовах сформувалася одна така стосовна явища «культури». Маю на увазі «культуру» у глобальному розумінні, як спадщину цілого людства або окремого народу, конкретного часового проміжку. І бачу тут таке якесь розгалуження. Перша гілка — то є поп-культура, те що нам пропонують з усіх сторін. Те, що  є комерційним продуктом, створення якого має на меті масове споживання й отримання максимальної вигоди. Поп-музика та інші види мистецтва (мистецтва?). Реклама, що кричить на нас з біл-бордів, сіті-лайтів, телевізора, комп'ютера, паркану, вітрин, на вулиці, вдома, в громадському транспорті. Це все засмічує мозок. Обмежує, ставить у рамки, змушує мислити шаблонно й поверхово.

А є інша культура, некомерційна. Це і є якраз те, що не всі розуміють. Те, що не розраховане на пересічного модника. Щось глибоке, що приховано відображає теперішню епоху. Те, що вимагає вродженого генія для створення і натренованого інтелекту для розуміння. Те, що потрібно вишукувати, бо воно не постукає тобі у двері, не вискочить з телевізора… Те, що нащадки будуть вивчати в підручниках. Така культура безкорисна, тому й потребує підтримки. Нехай навіть моральної :)