Весна скоро

Жовтий день
 
Хтось палить торішнє листя.
Затопило околиці димом.
Загубилися ми в передмісті
Заховавши у пазуху диво.
 
Я читала уголос Шекспіра,
Ти не плакав на мову сонетів.
Цілував у волосся і шкіру,
Піддаваючись волі тенетів.
 
Я замовкла і ми зупинились, -
Не поезія була наркотик –
Весна. Несподівана й тепла.
І жовта. І губ твоїх дотик.
 

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте