Можеш не
Ти можеш не вірити моїм словам
Ти можеш не чути, забути, забити,
Проспати, приспати задимленим подихом
Блиск у очах і ватру в Карпатах.
Місто не може не дихати, правда,
В місті так важко не бути своїм,
Але так складно вночі засинати
І бути вірним собі.
На плакатах
Лишати обличчя і очі
І трохи волосся,
Аби тебе впізнавали
В тролейбусі і БЕЗ макіяжу.
Так важко заснути, коли не один.
Коли не он-лайн, а так, — поміж іншим,
Завис між реальністю й неозвученим віршем.
Між сивим світанням й незавершеним днем.
Цей острів не вартий твого поривання
Купити квиток і завести гарем.
Збудувати халупу, посадити кокос,
ПрокидАти пісок, ніби сніг, від порогу.
Ловити птахів і морських їжаків,
Робити із них бутерброди в дорогу.
Вибирати собі робінзонське життя,
Так, ніби це порятунок від себе.
Так, ніби це доведе до пуття
Те, що це місто зробило із тебе.
Ти можеш не чути, забути, забити,
Проспати, приспати задимленим подихом
Блиск у очах і ватру в Карпатах.
Місто не може не дихати, правда,
В місті так важко не бути своїм,
Але так складно вночі засинати
І бути вірним собі.
На плакатах
Лишати обличчя і очі
І трохи волосся,
Аби тебе впізнавали
В тролейбусі і БЕЗ макіяжу.
Так важко заснути, коли не один.
Коли не он-лайн, а так, — поміж іншим,
Завис між реальністю й неозвученим віршем.
Між сивим світанням й незавершеним днем.
Цей острів не вартий твого поривання
Купити квиток і завести гарем.
Збудувати халупу, посадити кокос,
ПрокидАти пісок, ніби сніг, від порогу.
Ловити птахів і морських їжаків,
Робити із них бутерброди в дорогу.
Вибирати собі робінзонське життя,
Так, ніби це порятунок від себе.
Так, ніби це доведе до пуття
Те, що це місто зробило із тебе.
1 коментар