Роза Вітрів

Не я одна така
Сьогодні
Плутаю дороги і напрямки вітрів.
І так, ніби збився компас
Сплутався космос
Чи, може ми на полюсі?
Північному? Південному?
На снігу полуденному
Вляглися довгі тіні.
 
А, може, полюс перемістився до нас?
 
Ти знаєш, любий,
 З тобою хочеться жити,
Тримаючи у руках синій глобус,
І думати, що ми володіємо світом.
І що у тебе, як у бога грізний голос,
І що у мене коси Афродіти.
Знаєш, любий,  викинь компас,
Забудь про гравітацію і вітер.
Бо в нас на двох з тобою синій глобус,
Хоч ми – лише комахи в цьому світі.